Словник української мови (1927)/війце

by Борис Грінченко

◀ війтувати

Словник української мови Борис Грінченко В війце

війя ▶

Київ: Горно, 1927

Війце́, ця́, с. В упряжи плуга — дышло, находящееся между двумя парами волов (Новомоск. у.). От він узяв, нарвав війце і підпріг її, а жінку поставив за погонича. Рудч. Ск. I. 180. Чуб. VII. 399.