Словник української мови (1927)/вік
| ◀ війя | Словник української мови В вік |
вікарій ▶ |
|
Вік, ку, м. 1) Век, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. № 7019. Доброму чоловікові продовж, боже, віку. Ном. № 4430. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. Вік. Вечно. Не вік дівувати. Шевч. 14. Вік вікува́ти. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. Во вік ві́ка, во ві́ки ві́чні, по вік ві́чний, во ві́ки. Вечно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Співатиму во віки вічні про милості господні. К. Псал. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. АД. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. Да́ти на вік. Определить долгую жизнь. На вік ві́ки, на ві́ки ві́чні, на ві́ки, на всі ві́ки. Навеки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою на віки зостала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. I. 79). До ві́ку, до сме́рти ві́ку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. Дума. До ві́ку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. Макс. Покі́ль ві́ку. Всю жизнь. Поможи, боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. Мет. 57. 2) Лета. Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44. 3) Век, столетие. 4) — чолові́чий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. I. 124. Ум. Вічо́к. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. I. 103.