Словник української мови (1927)/вінувати
| ◀ віночкуватий | Словник української мови В вінувати |
вінути ▶ |
|
Вінува́ти, ну́ю, єш, гл. Наделять приданым, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
| ◀ віночкуватий | Словник української мови Борис Грінченко В вінувати |
вінути ▶ |
|
Словник української мови — В
вінувати
Борис Грінченко
1927
Вінува́ти, ну́ю, єш, гл. Наделять приданым, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.