Словник української мови (1927)/вінути

by Борис Грінченко

◀ вінувати

Словник української мови Борис Грінченко В вінути

вінця ▶

Київ: Горно, 1927

Віну́ти, ну́, не́ш, гл. = Війну́ти. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. АД. I. 118. Вітрець не віне. МВ. I. 79.