Словник української мови (1927)/галка
| ◀ галівник | Словник української мови Г галка |
галман ▶ |
|
Га́лка, ки, ж. 1) Галка, клуша, corvus monedulus. Ой полети, полети, да чорная галко, да на Дін риби їсти! Мак. (1834). 128. Чорний як галка. Ном. № 13152. 2) Небольшой шар, шарик. Стоїть палка, на їй галка. Ном., стр. 296. Га́лки кла́сти, ки́дати. Баллотировать шарами. Каменец. у. 3) Мушка́тна га́лка. Мускатный орех. 4) Род хороводной весенней игры. Маркев. 73. *5) Ком глины, приготовляемый гончарами для посуды. *6) Галки́, ло́к, мн. Пучки горящей соломы, взлетающие во время пожара. Горить так, що аж галки літають. Лип. у., Сітківці. Ефр. Ум. Га́лонька, га́лочка.