Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/галівник

Матеріал з Вікіджерел

Галівни́к, ка́, м. 1) Канат, которым тянут паром. Каменец. у. 2) Работник, тянущий судно, бурлак. Черк. у. См. Галюва́ти 1.