Словник української мови (1927)/ганьбувати
| ◀ ганьбливо | Словник української мови Г ганьбувати |
ганьджування ▶ |
|
Ганьбува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) = Га́нити, ганьби́ти. Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна. Г. Барв. 384. 2) — ким. Браковать, порочить, презирать. Дівка ганьбує ним. Черк. у. Да чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? Чуб. V. 690. 3) Жить бесчестно. Судив мені бог та й п'яниченьку мужа, що він п'є і ганьбує, та ще й дома не ночує. Нп.