Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/гарнець

Матеріал з Вікіджерел

Га́рнець, нця, м. 1) = Га́рець. Наварила гарнець бобу. Чуб. V. 1140. 2) Мера жидкости. Взяли собі гарнець меду, та й на дощі сіли. Чуб. V. 1016.