Словник української мови (1927)/гарнець
| ◀ гарненько | Словник української мови Г гарнець |
гарний ▶ |
|
Га́рнець, нця, м. 1) = Га́рець. Наварила гарнець бобу. Чуб. V. 1140. 2) Мера жидкости. Взяли собі гарнець меду, та й на дощі сіли. Чуб. V. 1016.
| ◀ гарненько | Словник української мови Борис Грінченко Г гарнець |
гарний ▶ |
|
Словник української мови — Г
гарнець
Борис Грінченко
1927
Га́рнець, нця, м. 1) = Га́рець. Наварила гарнець бобу. Чуб. V. 1140. 2) Мера жидкости. Взяли собі гарнець меду, та й на дощі сіли. Чуб. V. 1016.