Словник української мови (1927)/гарний
| ◀ гарнець | Словник української мови Г гарний |
гарник ▶ |
|
Га́рний, а, е. Хороший, красивый, пригожий. З гарної дівки гарна й молодиця. Ном. № 9004. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425. Плакали і молоді очі за ним, за його гарною вродою. МВ. II. 11. Не те гарне, що гарне, а що кому подобається. Посл. Гарна пісня. Гарна година. *Га́рні в рису́нках. Красивые, прекрасные очертаниями. Верх дубових обкладів вісіли дорогоцінні макати й гобеліни, шляхетні в красках, гарні в рисунках. Лепкий. Ум. Гарне́нький, гарне́сенький. Гарненький голосок, та чортова думка. Рудч. Ск. I. 18.