Словник української мови (1927)/гарт
| ◀ гарпулець | Словник української мови Г гарт |
гартівний ▶ |
|
Га́рт, ту, м. 1) Закал, закалка. Гарт твердий дав коваль. НВолын. у. Кроме прямого значения, да́ти, завда́ти га́рту значит еще: задать кому. Ном. № 4180. Дамо їм гарту. Рудч. Ск. II. 123. Дасть він вам гарту. Св. Л. 283. Як поспіє пшеничка (= кукуруза), то собаки дадуть їй гарту. Кролев. у. *2) Сила, крепость. *3) Жесткий порошок для чистки металла. *4) Перегар металлический. *5) Свинцово-оловяная масса для типогр. шрифта. Сл. Нік.