Словник української мови (1927)/гніт
| ◀ гністі | Словник української мови Г гніт |
гнітисрака ▶ |
|
Гні́т, ту, м. 1) Пресс; тяжесть, наваленная с целью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнет, притеснение. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, разведенный на припічку, когда в печь сажают хлеб. См. Гнітити хліб.