Словник української мови (1927)/гомонливий

by Борис Грінченко

◀ гомоніти

Словник української мови Борис Грінченко Г гомонливий

гомонуха ▶

Київ: Горно, 1927

Гомонли́вий, а, е. 1) Говорливый, болтливый, разговорчивый. То був дуже гомонливий, а то й на мову не дається. Лубен. у. Параска знов весела і гомонлива. Г. Барв. 107. 2) Шумный.