Словник української мови (1927)/городарь
| ◀ город | Словник української мови Г городарь |
городець ▶ |
|
Города́рь, ря́, м. Начальник города? «Та рушай, вісько, під Бендер місто!» Вісько рушає, з гармат стріляє, аж чотирі печі розсипається, татарський городарь іздрігається, міщане ходя, радоньку радя. О. 1861. XI. Св. 56. Вероятнее, однако, что слово города́рь, которое нигде ни разу более нам не встречалось, является просто переделкой какого-то другого слова, подобного по своей форме, но с забытым уже значением.