Словник української мови (1927)/городин
Зовнішній вигляд
◀ городець | Словник української мови Г городин |
городина ▶ |
|
Городи́н, на, м. В песне то же, что и го́род. Ой город, город, городин, приїхав Андрієчко челядин. Маркев. 105. Своего рода licentia poetica, допущенная песней ради рифмы.