Словник української мови (1927)/городовик
Зовнішній вигляд
◀ городовий | Словник української мови Г городовик |
городовина ▶ |
|
Городови́к, ка́, м. 1) Горожанин, мещанин. Драг. 68. 2) Так называют в Херсонской и Екатеринославской губерниях полтавцев и черниговцев. Черноморцы так называют жителей Украины. Поп. 110. *3) Городовой, полицейский. Прийшли два городовики, хотять його заарештувати. Крим.