Словник української мови (1927)/горінець
| ◀ горільчаний | Словник української мови Г горінець |
горіння ▶ |
|
Горіне́ць, нар. Вверх лицем, навзничь. Угор. Он в тотій труні горінець лежит. Драг. 268.
| ◀ горільчаний | Словник української мови Борис Грінченко Г горінець |
горіння ▶ |
|
Словник української мови — Г
горінець
Борис Грінченко
1927
Горіне́ць, нар. Вверх лицем, навзничь. Угор. Он в тотій труні горінець лежит. Драг. 268.