Словник української мови (1927)/горішній
| ◀ горішина | Словник української мови Г горішній |
горішняк ▶ |
|
Горі́шній, ня, нє. 1) Верхний, наверху находящийся. Подивиться козак Нечай в горішню кватирку. Гол. I. 8. Горішній навій. МУЕ. III. 17. Камінь у млині буває горішній і долішній. Каменец. у. Горішній одвірок над хатніми дверьми. ЕЗ. V. 204. 2) Выше по течению лежащий. 3) О ветре: северный (на Днепре). Мнж. 148. Северо-восточный (Кубань). О. 1862. V. Кух. 37. *а) Береговой, с берега; б) верховой, с гор. Сл. Нік. Горі́шній бік у полотні́. Лицевая сторона полотна, которая при вышивании обращена к швее. Шух. I. 154. 4) Чердачный. Горішнє вікно. 5) Горі́шня ха́та. Та из хат (комнат), которая находится в сторону гор (в подгорных местностях). Шух. I. 95.