Словник української мови (1927)/границя

by Борис Грінченко

◀ гранит

Словник української мови Борис Грінченко Г границя

граничити ▶

Київ: Горно, 1927

Грани́ця, ці, ж. 1) = Гряни́ця. «Куди, синку, виїзжаєш?» — За границю по дівицю. Чуб. III. 464. 2) Исландский мох, Cetraria islandica L. Вх. Зн. 12. Ум. Грани́чка. Вх. Лем. 405.