Словник української мови (1927)/гребінь
| ◀ гребінщик | Словник української мови Г гребінь |
гребка ▶ |
|
Гре́бінь, ня, м. 1) Прядильный гребень. Чуб. VII. 409. Вас. 200. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. I. 178. 2) Гребенка, гребешок. То йому так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало. Ном. 3) Доска с зубьями, составляющая часть каблука́. См. Каблу́к 2. Шух. I. 228. 4) Подобная гребню часть реші́тки. См. Реші́тка 5. Шух. I. 167. У Вх. Зн. 12 = реші́тка 5. 5) Гребень, верхняя грань вещи, стоячая полоса, напр.: гребень на крыше. (Залюбов.). Шух. I. 91, 117. Клуню покриєш стару, та на коморі гребінь виложиш. О. 1862. IX. 7. Гребень горы или подобного ей возвышения. З того боку — провалля і з сього боку провалля, а по середині гребінь. Грин. II. 59. Гребень волны. Од берега до берега на Дніпрі появився білий гребінь, неначе біла грива величезного коня. Левиц. Пов. 351. 5) Украшение на нижней части медной курительной трубки. Шух. I. 276. 6) Гребешок на голове птиц. Ум. Гребіне́ць, гребі́нчик. Ув. Гребіни́ще. Бери, милий, днище й гребінище. Чуб. V. 1074. 7) Род орнамента на писанке. МУЕ. I. 190.