Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/каблук

Матеріал з Вікіджерел

Каблу́к, ка́, м. 1) Дуга, часть окружности. 2) Снаряд для спугивания рыбы, состоящий из дуги, концы которой соединены доской, оканчивающейся зубьями в виде гребня; бороздя дно, эти зубцы спугивают мелкую рыбу, попадающую в поставленную раньше сеть. Дуга наз. каблу́к, доска с зубьями — гре́бінь. Шух. I. 228. 3) Лука в седле. См. Облу́к. Шух. I. 252.