Словник української мови (1927)/грозьба
| ◀ грозно | Словник української мови Г грозьба |
громада ▶ |
|
Гро́зьба́, би́, ж. = Грі́зьба. Ні прозьби, ні грозьби не чує. МВ. II. 45. *Гро́зьбо́ю. С помощью угроз. Сл. Нік. Та й просила нас грозьбою і прозьбою, щоб привезли галочку із собою. Грин. III. 484.