Словник української мови (1927)/грубник

by Борис Грінченко

◀ грубний

Словник української мови Борис Грінченко Г грубник

грубниця ▶

Київ: Горно, 1927

Гру́бник, ка, м. 1) Истопник. Рудч. Ск. II. 84. Лукаш. 37. Служили… по лазнях грубниками. К. ЧР. 258. 2) = Пригру́бник? (Чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. См. Пригру́бник.