Словник української мови (1927)/грімій
| ◀ грімач | Словник української мови Г грімій |
грімкий ▶ |
|
Грімі́й, мія́, м. Гремящий (о Зевесе), *громовержец. Як буря налетів на їх і громом не так би Зевс грімій, як він, торохнув. К. ЦН. 194.
| ◀ грімач | Словник української мови Борис Грінченко Г грімій |
грімкий ▶ |
|
Словник української мови — Г
грімій
Борис Грінченко
1927
Грімі́й, мія́, м. Гремящий (о Зевесе), *громовержец. Як буря налетів на їх і громом не так би Зевс грімій, як він, торохнув. К. ЦН. 194.