Словник української мови (1927)/гулиця
| ◀ гулити | Словник української мови Г гулиця |
гулі ▶ |
|
Гу́лиця, ці, ж. = Ву́лиця. Грин. III. 128, 72, 341. К. Дзв. 173. А на нашій гулиці усе хлопці молодці. Грин. III. 99. Ум. Гу́лонька, гу́лочка. Вийди, доню, на гулоньку. Чуб. V. 651. За дудочку да й на гулочку. Грин. III. 99.