Словник української мови (1927)/гуртоправця

by Борис Грінченко

◀ гуртоправець

Словник української мови Борис Грінченко Г гуртоправця

гуртувати ▶

Київ: Горно, 1927

Гуртопра́вця, ці и гуртопра́вець, ця, м. = Гуртопра́в. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. *Ой ви хлопці-гуртоправці, ви послухайте мене та займайте сірих волів, гоніть на Ростів. Пир. у., Конон.