Словник української мови (1927)/гучок

by Борис Грінченко

◀ гучномовець

Словник української мови Борис Грінченко Г гучок

гушматок ▶

Київ: Горно, 1927

Гучо́к, чка́, м. 1) Загонщик при облаве. Левч. 135. 2) Игрушка: волчок. 3) Особого рода игрушка из кости. 4) = Гу́пало 2. Вх. Пч. II. 8. 5) Насек. = Бу́рчало. Вх. Пч. I. 7. См. Гук 3 знач. и след.