Словник української мови (1927)/движати
| ◀ двигущий | Словник української мови Д движати |
движіти ▶ |
|
Движа́ти, жу́, жи́ш, гл. = Двигті́ти. Просуну я да кватирочку, аж кладочка движить, а вже моя милая дівчина по воду біжить. Млр. л. сб. 320. Як заграли в стані, станя движала. Чуб. III. 377. Аж земля движить. О. 1861. XI. Св. 30.