Словник української мови (1927)/двоєчко
| ◀ двоєм | Словник української мови Д двоєчко |
двоженець ▶ |
|
Дво́єчко, чис. Ум. от двойко́. Промов, серце, словєчко, як ми любилися двоєчко. Мет. 53. Ой ми любилися, нас двоєчко в парці, тепер розійшлися як сонечко в хмарці. Мет. 63.