Словник української мови (1927)/двірець

by Борис Грінченко

◀ двір

Словник української мови Борис Грінченко Д двірець

двірка ▶

Київ: Горно, 1927

Двіре́ць, рця́, м. 1) Ум. от двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173. 2) Дворец. 3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзал железнодорожный.