Словник української мови (1927)/дивачити
| ◀ дивацький | Словник української мови Д дивачити |
дивачка ▶ |
|
*Дива́чити, чу, чиш, гл. Чудачить. Сл. Яворн.
| ◀ дивацький | Словник української мови Борис Грінченко Д дивачити |
дивачка ▶ |
|
Словник української мови — Д
дивачити
Борис Грінченко
1927
*Дива́чити, чу, чиш, гл. Чудачить. Сл. Яворн.