Словник української мови (1927)/диковинний

Матеріал з Вікіджерел

Дико́ви́нний, а, е. = Диво́ви́жний. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, чого ніколи не буває. Ном., стр. 288. № 7910.