Словник української мови (1927)/диковина

by Борис Грінченко

◀ дикий

Словник української мови Борис Грінченко Д диковина

диковинний ▶

Київ: Горно, 1927

Дикови́на, ни, ж. 1) Дикое место, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. НВолын. у. 2) Дико́вина = Дивови́жа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.