Словник української мови (1927)/димати
| ◀ димарь | Словник української мови Д димати |
диминець ▶ |
|
Ди́мати, маю, єш, гл. Дуть мехом. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати, мішком димати. Гол. II. 688.