Словник української мови (1927)/дирчати
| ◀ дирлига | Словник української мови Д дирчати |
дисконтувати ▶ |
|
Дирча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) = Деренча́ти. Коли слуха, — щось дирчить за стіною; оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. Сим. 215. 2) О коростеле: кричать. Вх. Пч. II. 10.