Словник української мови (1927)/дихнути

by Борис Грінченко

◀ дихи

Словник української мови Борис Грінченко Д дихнути

дихтіти ▶

Київ: Горно, 1927

Дихну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дохнуть. Мороз — дуже старий чоловік; він як дихне помалу, то й мороз не великий. Чуб. I. 32. 2) Повеять. Ні вітер не дихне, і ніщо не колихнеться. Кв. II. 305.