Словник української мови (1927)/дихтіти

by Борис Грінченко

◀ дихнути

Словник української мови Борис Грінченко Д дихтіти

дич ▶

Київ: Горно, 1927

Дихті́ти, чу́, ти́ш, гл. Скоро и тяжело дышать (в жаркое время). Дихтять вівці. НВолын. у. Дихтить чоловік. НВолын. у. Пес вивалив язик і зачав дихтіти. Вх. Лем. 410.