Словник української мови (1927)/добити
| ◀ добирати | Словник української мови Д добити |
добиток ▶ |
|
Добива́ти, ва́ю, єш, сов. в. доби́ти, б'ю, б'єш, гл. 1) Добивать, добить. Не добити нам сього вола й обухом. К. ЧР. 278. *Д. то́ргу. Заключать сделку, покупку. Желех. 2) Домолачивать, домолотить хлеб. 3) — ві́ку. Доживать, дожить. Так то я й добиваю свого молодого підкошеного віку. Г. Барв. 60.