Словник української мови (1927)/добиток
| ◀ добити | Словник української мови Д добиток |
добих ▶ |
|
Доби́ток, тку, м. 1) Грабеж, добывание. А гайдамаки приїхали з добитків, аж нема того чоловіка; дуже вони здивувались. Рудч. Ск. II. 148. *2) Добыча, имущество. 3) Полнота, достаток. Ма́ти щось доби́тком. Иметь что-нибудь в изобилии. Желех.