Словник української мови (1927)/довмитися
| ◀ довколишній | Словник української мови Д довмитися |
доводець ▶ |
|
Довми́тися, доуми́тися, млю́ся, мишся, гл. Додуматься, сообразить, смекнуть. Коли б було не довмився, що робить, то тяжкеє б лихо сталося. Лебедин. у. Він довмився, що посіяти. Черк. у. Добре ви собі довмилися. НВолын. у.