Словник української мови (1927)/довольнитися
| ◀ довольнити | Словник української мови Д довольнитися |
довольність ▶ |
|
Довольни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Удовлетворяться вообще, а также в частности пищей и питьем. Та вже ми й довольнилися у свата. Черк. у. І тим сердега довольнивсь (що бачив), як Чорне бовваніло море. Мкр. Г. 11. Ти часто їв у нас і пив, татусь у тебе довольнився. Мкр. Г. 33.