Словник української мови (1927)/довіктуватися

by Борис Грінченко

◀ довізник

Словник української мови Борис Грінченко Д довіктуватися

до-віку ▶

Київ: Горно, 1927

*Довіктува́тися, ту́юся, єшся, гл. Продержаться, прокормиться. Ледве довіктувався до нового хліба. Под. Юрк.