Словник української мови (1927)/довіктуватися
◀ довізник | Словник української мови Д довіктуватися |
до-віку ▶ |
|
*Довіктува́тися, ту́юся, єшся, гл. Продержаться, прокормиться. Ледве довіктувався до нового хліба. Под. Юрк.
◀ довізник | Словник української мови Борис Грінченко Д довіктуватися |
до-віку ▶ |
|
Словник української мови — Д
довіктуватися
Борис Грінченко
1927
*Довіктува́тися, ту́юся, єшся, гл. Продержаться, прокормиться. Ледве довіктувався до нового хліба. Под. Юрк.