Словник української мови (1927)/догулювати

by Борис Грінченко

◀ догукатися

Словник української мови Борис Грінченко Д догулювати

догулюватися ▶

Київ: Горно, 1927

Догу́лювати, люю, єш, сов. в. догуля́ти, ля́ю, єш, гл. Догуливать, догулять. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. III. 122.