Словник української мови (1927)/дозирати
| ◀ доземний | Словник української мови Д дозирати |
дозиратися ▶ |
|
Дозира́ти, ра́ю, єш, сов. в. дозрі́ти (дізрі́ти), рю́, ри́ш, гл. 1) = Догляда́ти, догля́нути. Вх. Лем. 410. Не будеш діток моїх дозирати. Мет. 351. Треба пильно тих лукавих ходів дозирати. К. Досв. 201. 2) Видеть, увидеть. Вх. Уг. 236.