Словник української мови (1927)/допитати

by Борис Грінченко

◀ допит

Словник української мови Борис Грінченко Д допитати

допити ▶

Київ: Горно, 1927

Допи́тувати, тую, єш, сов. в. допита́ти, та́ю, єш, гл. 1) Допрашивать, допросить. 2) Расспрашивать, расспросить. Глухий не дочує, так допитає. Ном. № 8565.