Словник української мови (1927)/допуст
| ◀ допускатися | Словник української мови Д допуст |
допустити ▶ |
|
До́пуст, ту, м. Попущение, допущение. Перш було, як ідуть некрути, а просто їх жид їде: взяли роспрягли коней і віз перевернули й пропало. От який допуст був. Каменец. у. *Допуст бо́жий. Попущение господне. Желех.