Словник української мови (1927)/доробкевич
| ◀ доробити | Словник української мови Д доробкевич |
доробковий ▶ |
|
*Доробке́вич, ча, м. 1) Выбившийся собственным трудом, разбогатевший. 2) Выскочка, парвеню. Франко.
| ◀ доробити | Словник української мови Борис Грінченко Д доробкевич |
доробковий ▶ |
|
Словник української мови — Д
доробкевич
Борис Грінченко
1927
*Доробке́вич, ча, м. 1) Выбившийся собственным трудом, разбогатевший. 2) Выскочка, парвеню. Франко.