Словник української мови (1927)/дотепний

by Борис Грінченко

◀ дотеперішній

Словник української мови Борис Грінченко Д дотепний

дотепник ▶

Київ: Горно, 1927

Доте́пний, а, е. 1) Способный. Дотепна до всякого діла. Шевч. 296. А в нас такого дотепного коваля ізроду не було. К. ЧР. 331. *2) Остроумный. Сл. Нік.