Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/дренчати

Матеріал з Вікіджерел

Дренча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренча́ти. Голос їй дренчить. Св. Л. 103. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали. Св. Л. 13.