Словник української мови (1927)/дуксати
| ◀ дукач | Словник української мови Д дуксати |
дулевина ▶ |
|
Ду́ксати, саю, єш, гл. Бить, пихать кулаками в бока и грудь. Як почала вона мене дуксати, та все не б'є по голові, або по морді, а все дуксає в груди. Екатериносл. у.