Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/дулевина

Матеріал з Вікіджерел

Дуле́вина, ни, ж. Сильно закаленная сталь. КС. 1887. III. 584. Нічого, друже, не журися: в дулевину себе закуй. Шевч. 581. *Ніже ні не перемінився, наче він з дулевини був. Кон.